###Олексій Михайличенко: "Не вмію програвати" ###

47-річний Олексій Михайличенко – колишній головний тренер київського «Динамо» та збірної України. Наприкінці минулого року закінчилася його угода з вітчизняною Федерацією футболу. Її не продовжили: очолювана Михайличенком національна збірна програла матчі плей-офф грекам і не зуміла пробитися до фінальної частини Кубку світу-2010.

Фахівець відпочиває від тренерської діяльності. Тиждень тому, відвізши 6-річного сина Матвія до школи, він дав інтерв’ю в готелі «Салют». Призначив зустріч на десяту ранку і з’явився вчасно.

– Тренер завжди має бути готовий до поразок?

– Поразки треба вміти переживати. Готуватися до них не можна в жодному разі, по-перше. По-друге, це і не вдасться. Нині у тренерів найбільша проблема – здатність футболістів до навчання. Щільний графік матчів не залишає часу на нормальний тренувальний процес. Теорія – це добре, але як ти відпрацьовуватимеш, скажімо, пресинг? Фішки на макеті пересуватимеш? Це безглуздо. Схеми треба награвати, а не розповідати про них. А мати два рівноцінні склади – це утопія, такого не може бути в принципі.

– Враховуючи цей факт, клуби свідомо жертвують матчем одного з турнірів. Навіть найпрестижнішого – Лігою чемпіонів. Наприклад, наставник «Манчестер Юнайтед» Алекс Ферґюссон на домашній поєдинок проти шотландського «Рейнджерса» випустив напіврезервний склад. УЄФА, дбаючи про авторитет змагання, пригрозила штрафом. Футбольні керівники мають на це право?

– Відповім: «Так». На мій погляд, Ліга чемпіонів занадто роздута. Я грав у першому подібному турнірі, в сезоні 1992/93 (за «Рейнджере». – «Країна»), і тоді концентрація топ-матчів була вищою. Сьогодні поєдинків багато, усі вони приносять гроші, але не такі видовищні. Найцікавіші матчі Ліги чемпіонів відбуваються до Нового року. Тому що навесні футболістам важко продемонструвати швидкісну гру – під кінець сезону накопичується втома. Так, є самовідданість, боротьба – тільки вже не та динаміка, уже відчувається брак ігрових ідей через психологічну спустошеність футболістів. Тому тренери змушені дбати про ротацію складу, і УЄФА має це розуміти.

Водночас, вважаю, Платіні правильно вчинив, змінивши систему відбору до групового турніру Ліги чемпіонів і давши шанс потрапити туди «маленьким» командам. Турнір має бути для всіх чемпіонів Європи, а не тільки для провідних команд топ-першостей. Інша річ, що потрапляючи до групового турніру Ліги чемпіонів, «маленькі» команди вважають свою справу вирішеною. Вони вже герої, віддали всі сили, вирішили завдання і протистояти Грандам уже не можуть.

– Чи загрожує психологічна спустошеність іспанській «Барселоні»? Команда позаминулог сезону виграла всі клубні троф торік – повторила успіх у чемпіонаті Іспанії?

– Є переможна психологія у гравців «Барселони», але – і це важливіше – вона є й у клубу. Там не може бути такого, що ти виходиш і відбуваєш номер. Тільки перемагати. І вчора, і сьогодні, і завтра. Тому міжсезонні зміни у «Барсі» незначні – точкові. Кожен чемпіон знає своє місце. Команда – «зірка». Усі ролі розписані, ніхто на бере гру на себе понаднормово, тільки якщо Цього вимагає ситуація. Це стосується і Мессі.

– Тоді яка роль зірки в сучасному футболі?

– Важлива. Бувають матчі абсолютно рівних тактично та фізично команд, і їх підсумок може вирішити тільки індивідуальність.

– Чому жодна з команд не може виграти Лігу чемпіонів двічі поспіль?

– По-перше, висока конкуренція. У будь-якому європейському чемпіонаті можна назвати щонайбільше два колективи, що змагатимуться за титул. У Англії «МЮ» та «Челсі», в Італії – «Інтер» і «Мілан», в Іспанії – «Реал» та «Барселона». Буває хтось долучається до боротьби, але трапляється й навпаки. В Італії давно немає рівних «Інтеру» у Німеччині минулого сезону домінувала «Баварія». У Лізі чемпіонів коло претендентів значно ширше. Чотири команди в будь-який сезон можуть претендувати на титул. По-друге, вирішальні поєдинки в Лізі чемпіонів проходять за кубковою системою. Програв -вилетів. Це не чемпіонат, де можна двічі поступитися основному конкурентові, як «МЮ» у сезоні 2008/09 «Ліверпулю», але все одно посісти перше місце.

– Найтитулованіший клуб Європи -мадридський «Реал» – із 2002 року не може здобути головного клубного трофея Старого Світу. Королівський клуб марить ним, масово скуповуючи елітних гравців. Чи можна збудувати команду, заточену під виграш Ліги чемпіонів?

– Моя точка зору – ні. Команду треба награвати в чемпіонаті, там значно більша кількість матчів. І якщо ділити турніри: цей першорядний, а цей ні – результату за такого підходу не вийде.

– Новий тренер «Реалу» Жозе Моуріньйо практично завжди дає переможний результат. Що може перешкодити йому в Мадриді?

– Помітно, що зараз «Реал» у пошуках своєї гри. Першого сезону Моуріньйо може все й не виграти. Зазвичай його команди вистрілюють на другий.

– Що очікує на чемпіона Європи італійський «Інтер», який очолив Рафаель Бенітес?

– Йому теж треба час на зміни. У чемпіонаті Італії команда фаворит, тому що «Ювентус» за останні п’ять років втратив чимало гравців світового рівня, яких важко замінити, а «Мілан» не має міцного стержня гри – тому нестабільний. Але в Лізі чемпіонів шанси «Інтера» не такі високі, хоча Бенітес уміє грати кубкові матчі.

– Ви маєте будинок у Лондоні. Часто відвідуєте матчі тамтешньої прем’єр-ліги?

– За першої ж нагоди. Зазвичай домашні поєдинки «Челсі». Мені до стадіону «Стемфорд Брідж» недалеко. «Челсі» – потужна машина, нагадує київське «Динамо» радянських часів. А тонкий «Арсенал» я порівняв би з тодішнім московським «Спартаком».

– «Манчестер Юнайтед»?

– Там усе тримається на Алексі Ферґюссоні.

– «Челсі» кілька років тому, а тепер «Манчестер Сіті» не шкодують грошей на купівлю нових гравців. Із 2012 року УЄФА запроваджує фінансовий «фейр-плей» – команди не зможуть витрачати більше, ніж зароблять.

– Не зовсім розумію, як можна урівнювати таким чином багаті та бідні клуби.

– Які висновки ви зробили після Кубка світу?

– Яскраві футболісти з’являються, але командна гра – на першому місці. Чемпіони – іспанці – це довели, їм було легше, бо команду комплектували на базі «Барселони».

– Чому на мундіалі провалилися двоє італійських тренерських геніїв – Фабіо Капелло та МарчеллоЛіппі?

– Капелло виконав дуже гарну роботу у збірній Англії, але команда була надто прогнозованою. Ще до турніру я не бачив британців чемпіонами. А в Італії «Інтер» складається з легіонерів, у «Мілана» та «Ювентуса» – спад. Хто мав витягувати збірну? Середняки. А з ними серйозних успіхів не досягнеш.

– Чи не відмирає футбол збірних із розвитком клубного?

– Футбол збірних завжди викликатиме цікавість, бо це – футбол дитинства, футбол нашого двору. Там не грають за гроші – за честь, патріотизм. За матчами Кубка світу стежать навіть ті, хто футболом не цікавиться.